|
|
|
Знаєш, я навiть все-таки рада
Могли б взагалi не перетнутись серцями
В цьому тiсному свiтi, великому мiстi
Хто б нам зарадив тодi, хто нам надав би змiсту
I всi казали — «Яка вони пара,
I як вони схожi помiж собою»
I хто би повiрив, що ми незабаром
Розiтнемось блискавкою надвоє
Знаєш, я довго знайти хотiла
Серця свого твою половину
Поки шукала — траплялись рiзнi частини тiла:
Красивi ноги, гарнi очi, широкi спини
Знаєш, скiльки iснує iнших,
Яких я хотiла би спробувати
На почуття ритму?
Та всi обридли
Поки на свiтi є ти
|
|
|
Знаєш, чому я приходила часто?
Завчасно шукала сотнi iстотних iсторiй
Про наше безхмарне ймовiрне спiльне щастя
Та жодну з них донести була не в змозi —
Половину слiв губила в дорозi
Решту — залишала на твоєму порозi
I ми би, звичайно,
Купили двокiмнатну на золото мого мовчання
Були б розумнiшi — склали би пазл,
А так — порiзались об кути
Я тебе впiзнала вiдразу
Я так хотiла тебе знайти
|
|
|