Скрябин

Раз високо в небiЯ зустрiв чужих птахiвВсi вони летiлиЗвiдтам де i я хотiв Крилами шумiлиНаганяли дикий страхПотiм в воду сiлиПросто в мене на очах I я собi захотiвПолiтати десь пiд небомДвоє гарних крилI менi вже нiц не требаЯ собi захотiвПодивитися на людиЗ висоти птахiвЯ побачив то шо буде На старих

Я плани склав собi на деньБо було мiсце де писатиI на нiч склав собi такожЩоб зовсiм в лiжко не лягати Плани на тодi колиНе маєш часуПлани на тодi колиНе маєш силиПлани на тодi колиПрийде хтось iншийПлани на тодi коли I так писав я вечiр весьПрийшов хтось i сказав суботаЯ пишу то я пишу всеА завтра […]

Чую брате шо буде вiйнаХолодна i мокра довга i злаКвадратнi на круглих будуть iтиЗа то шо тi рiвнi як їх не крути Вiзьми собi шалик вiзьми собi плащНiкого не бiйся нiколи не плачТи знаєш дорогу i маєш ше часНалий собi пива i випий за нас Втiкай бо скоро буде вiйнаШукай собi мiсце де вар»

Я знов питаю про те самеНiхто не знає ти видно тежХочу заснути пiд голос твiйТи менi тихо вголос брешиЗрана я встану вийду на двiрБуде висiти дощ як висiвВечером ляжу бiля вогнюШепчи менi тихо свою брехнюА як не прийдеш вечером снiгI в ноги так зимно

Часом буває так шо хочеш почутиРечi яких нiколи б не знатиI тягне за руку тебе в то мiсцеДе думаєш краще б очей не матиТи дивишся в кухнi на кран i водуА правда нiзвiдки не виходитьI дивляться в очi тобi знайомi а їхнi очi твоїм говорятьСпи собi сама коли бiля тебе мене нема Часом буває так […]

Побудили нас повно свiтлаКажуть вже кiнець того свiтуПомiняли нам колiр небаВсi такi самi так не треба Всi такi примiтивнi такi самiТак не треба Побудили нас серед ночiБо останнiй раз вийшло сонцеЗнизу хтось кричить ше не раноВiн такий як всi недоспаний Всi такi примiтивнi такi самiНедоспанi Чую на собi