Часом буває так шо хочеш почути Речi яких нiколи б не знати I тягне за руку тебе в то мiсце Де думаєш краще б очей не мати Ти дивишся в кухнi на кран i воду А правда нiзвiдки не виходить I дивляться в очi тобi знайомi а їхнi очi твоїм говорять Спи собi сама коли бiля тебе мене нема
Часом буває так шо в магазинi ти хочеш крикнути — Ну в чому я винна Тебе окидають розумiючим оком Дуже болить хоча й ненароком I ти ростеш старiєш вмираєш А тої правди так i не знаєш Боїшся її i вiд неї втiкаєш I в стiнах своїх ти одна засинаєш
