[Куплет 1]:
Кажеш — все про мене знаєш ти, навіть стіни мають очі тут.
Ну у кого вже навчилася, дай йому мою сорочку — білу ту.
Ти така, як я, незламана; Troubles said «hello», joy said «peace and love».
Але там, де я себе запхав ані психолога, ні шамана.
Після всього, через що пройшли починати знову все з нуля!
Небо-небо, чуєш, небо, я земля, бо вже той день коли
Ми зриваємося на крик i я не знаю тебе, я звик.
Якщо можеш без мене далі йти, то підкажи, коли відпустить
[Брiдж]:
В руки твої, що очікують, крізь валуни човен правлю.
Зі шкіри вистрибну списом, стрілою наввиперед.
Поряд в останній твій зойк я себе поставлю.
Аби все знов розпочати, зіграти наш спільний сет!
Приспiв [x2]:
Посеред стиглої ночі транслюють солодкі сни нам,
А ми дивитись не хтіли, як квіти сталеві ростуть із глини.
Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти;
Вибач, я більше не буду з бруду ростити сталеві квіти!
[Куплет 2]:
Так усе й влаштовано: тут зашив — там тече.
Якщо впав — встань знов, переклав на інше плече — пішов.
Брак людей, сутінки думок, поклади їм край.
Коли все ніяк — перевертай вініл, крути ще!
Куплені-продані, забуті-згадані,
Але не крадені сонячні наші дні — ні!
Різні, коли брудні, коли тендітні — ні!
Хочеш пробач, хочеш ізвіні — але
Ким тобі був, ким тепер став, ким була мені?
Ми були на все це згодні, прошу
Тільки не сьогодні, чуєш, тільки не сьогодні!
Я намагався навіть на горі бути ким я є;
Лиш мені моє, собі лиш своє —
Бо невдовзі хвилі змиють сліди
Там, де спільну мову шукав з тобою.
[Брiдж]:
В небі нічному серпневому наше придане.
Чому так довго минав, хто ховав, де ховалися?
Вип’ю тебе по краплині і все дізнаюся:
Скільки на двох нам жетонів в цій касі видано!
Приспiв [x2]:
Посеред стиглої ночі транслюють солодкі сни нам,
А ми дивитись не хтіли, як квіти сталеві ростуть із глини.
Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти;
Вибач, я більше не буду з бруду ростити сталеві квіти!
[Куплет 3]:
Але ось тут, прямо тут,
Між ребер з’явився порожній кут.
Я кричав, просив, благав: вважай
Бо ти для мене і пекло, і новий рай!
Схибили раз — і все нанівець.
Так мій зошит зламав її олівець.
Так, я сильний, я вільний, але пустий.
Ти підкажи, коли відпустить?
Приспiв [x2]:
Посеред стиглої ночі транслюють солодкі сни нам,
А ми дивитись не хтіли, як квіти сталеві ростуть із глини.
Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти;
Вибач, я більше не буду з бруду ростити сталеві квіти!
[Куплет 1]:
Говоришь — все обо мне знаешь, даже стены имеют глаза здесь.
Ну у кого уже научилась, дай ему мою рубашку — белую та.
Ты такая, как я, несломленные; Troubles said «hello», joy said «peace and love».
Но там, где я себя запихнул ни психолога, ни шамана.
После всего, через что прошли восстанавливать все с нуля!
Небо-небо, слышишь, небо, я земля, потому что тот день, когда
Мы срываемся на крик i я не знаю, теперь привык.
Если можешь без меня дальше идти, то подскажи, когда отпустит
[Брiдж]:
В руки твои ожидающих через валуны лодка правлю.
Из кожи выпрыгну копьем, стрелой наввиперед.
Рядом в последний твой крик я себя поставлю.
Чтобы все снова начать, сыграть наш общий сет!
Припев [× 2]:
Среди спелой ночи транслируют сладкие сны нам,
А мы глядеть не хтили, как цветы стальные растут из глины.
Мы надеялись от грязи вымыться, за руки взяться и выйти;
Извини, я больше не буду из грязи растить стальные цветы!
[Куплет 2]:
Так все и устроено: здесь зашил — там течет.
Если упал — встань снова, перевел на другое плечо — ушел.
Нехватка людей, сумерки мыслей, залежи им конец.
Когда все никак — переворачивай винил, крути еще!
Купленные-проданы, забытые-упомянуты,
Но не ворованные солнечные наши дни — нет!
Разные, когда грязные, когда хрупкие — нет!
Хочешь прости, хочешь извини — но
Кем тебе был, кем теперь стал, кем была мне?
Мы были все это согласны, прошу
Только не сегодня, слышишь, только не сегодня!
Я пытался даже на горе быть кем я есть;
Только мне мое, себе лишь свое —
Потому что вскоре волны смоют следы
Там, где общий язык искал с тобой.
[Брiдж]:
В небе ночном августовском наше приданое.
Почему так долго шло, кто прятал, где прятались?
Выпью тебя по капле и все узнаю:
Сколько на двух нам жетонов в этой кассе видано!
Припев [× 2]:
Среди спелой ночи транслируют сладкие сны нам,
А мы глядеть не хтили, как цветы стальные растут из глины.
Мы надеялись от грязи вымыться, за руки взяться и выйти;
Извини, я больше не буду из грязи растить стальные цветы!
[Куплет 3]:
Но вот здесь, прямо здесь,
Между ребер появился пустой угол.
Я кричал, просил, умолял: считай
Ты для меня и ад, и новый рай!
Ошиблись раз — и все насмарку.
Так мой тетрадь сломал ее карандаш.
Да, я сильный, я свободен, но пустой.
Ты подскажи, когда отпустит?
Припев [× 2]:
Среди спелой ночи транслируют сладкие сны нам,
А мы глядеть не хтили, как цветы стальные растут из глины.
Мы надеялись от грязи вымыться, за руки взяться и выйти;
Извини, я больше не буду из грязи растить стальные цветы!
