[Куплет 1]:
Я розмовляю зі своїм Богом так
Наче він мій найліпший кореш.
Офігезний чувак!
Те що він зміг, ти не як не повторишь.
Будь коли, де коли, янголи —
Їх існування не випадково;
З лівого боку шиплячі дияволи,
З правого їх захисна колискова.
В той момент, коли зникав сенс
Потреби, щоб далі жити —
Він, як скажений бойовий пес
Хотів мене в пил розчинити!
Прибивав цвяхами до неба стелі,
Змусив помічати справжнє горе.
Тепер кожен раз стоючи на скелі —
Я йому говорю:
Приспів:
Привіт, Бог!
Дякую, що ти в мене є, Бог!
Дякую, що ми досі вдвох, Бог!
Дякую, що ти так вирішив,
І мене до неї пришив.
Даруй, Бог
Нам освітлене зорями небо —
І все, що сходить від Тебе;
Збирає розгублене серце,
Лікує рани душі.
[Куплет 2]:
Я з самого ранку дивлюсь Богу в очі,
Як він народжує диво.
Прозору безодню дні і ночі;
Сніг, спеку, вітер, хмари і зливу.
Де б я не був, у яку халепу не встряв —
Він завжди за сім кроків попереду.
Наші гріхи на себе прийняв,
Ми листя від одного дерева.
Йому в проханні ніяк не відмовиш,
Такого просто впізнати на осліп.
Осушує моря, перевертає гори,
Має всесвітній досвід.
Коли каже собі годі йти, по воді пірнає,
І що приховано в мені далеко в глибині
Краще за мене знає.
Приспів [x2]:
Привіт, Бог!
Дякую, що ти в мене є, Бог!
Дякую, що ми досі вдвох, Бог!
Дякую, що ти так вирішив,
І мене до неї пришив.
Даруй, Бог
Нам освітлене зорями небо —
І все, що сходить від Тебе;
Збирає розгублене серце,
Лікує рани душі.
[Куплет 1]:
Я разговариваю со своим Богом так,
Словно он мой наилучший кореш.
Офигенний чувак!
То что он смог, ты не как не повторишь.
Всякий раз, когда где-либо ангелы —
Их существование не случайно;
С левой стороны шипящие дьяволы,
С правой их защитная колыбельная.
В тот момент, когда исчезал смысл
Потребности, чтобы дальше жить —
Он, как бешеный боевой пес
Хотел меня в пыль растворить!
Прибивал гвоздями к потолку неба,
Вынужден замечать настоящее горе.
Теперь каждый раз стоя на скале —
Я ему говорю:
припев:
Привет, Бог
Спасибо, что ты у меня есть, Бог
Спасибо, что мы до сих пор вдвоем, Бог
Спасибо, что ты так решил,
И меня к ней пришил.
Дари, Бог,
Нам освещенное зорями небо —
И все, что исходит от Тебя;
Собирает растерянное сердце,
Лечит раны души.
[Куплет 2]:
Я с самого утра смотрю Богу в глаза,
как он рождает чудо.
Прозрачную бездну дня и ночи;
Снег, жару, ветер, облака и ливень.
Где бы я ни был, в какой переплет НЕ встрял —
Он всегда за семь шагов впереди.
Наши грехи на себя принял,
Мы листья от одного дерева.
Ему в просьбе никак не откажешь,
Такого просто узнать вслепую.
Осушает моря, переворачивает горы,
Имеет всемирный опыт.
Когда говорит себе, погоди, не иди, в воду ныряет,
И что скрыто во мне далеко в глубине
Лучше меня знает.
Припев [× 2]:
Привет, Бог
Спасибо, что ты у меня есть, Бог
Спасибо, что мы до сих пор вдвоем, Бог
Спасибо, что ты так решил,
И меня к ней пришил.
Дари, Бог,
Нам освещенное зорями небо —
И все, что исходит от Тебя;
Собирает растерянное сердце,
Лечит раны души.
