|
|
|
Те джерело кришталевим б’є
В синiх горах дивне мiсце є.
Там юний вiтер юнiсть вiдродив
Коли гойдаються свої.
Цiлу нiч я з вiтром колихався
Вiн зi мною аж до хмар злiтав
Я йому казки розповiдав
Вiн менi свої пiснi спiвав.
|
|
|
На свiтанку босий я iду
I додому стежки не знайду
Мене мiй вiтер в полi переймав
I на прощання нiжно обiймав
Цiлий день iз вiтром ми прощались
Поки денний вечiр не настав
Я йому казки розповiдав
Вiн менi свої пiснi спiвав.
|
|
|